Bokmålsordboka
ekspedere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ekspedere | ekspederer | ekspederte | har ekspedert | ekspeder! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ekspedert + іменник | ekspedert + іменник | den/det ekspederte + іменник | ekspederte + іменник | ekspederende |
Походження
av latin expedire ‘frigjøre, gjøre ferdig’Значення та вживання
- betjene kunder, pasienter eller lignende
Приклад
- ekspedere en kunde;
- vente på å bli ekspedert
Приклад
- målet med spillet er å ekspedere skurken;
- jeg fikk i oppdrag å ekspedere kona hans