Bokmålsordboka
dølge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dølge | dølger | dulgte | har dulgt | dølg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dulgt + іменник | dulgt + іменник | den/det dulgte + іменник | dulgte + іменник | dølgende |
Походження
norrønt dylja; beslektet med dvaleЗначення та вживання
Приклад
- prøve å dølge noe;
- det kan ikke dølges lenger