Bokmålsordboka
disputere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å disputere | disputerer | disputerte | har disputert | disputer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| disputert + іменник | disputert + іменник | den/det disputerte + іменник | disputerte + іменник | disputerende |
Походження
fra latin ‘forhandle, strides’Значення та вживання
- offentlig forsvare sin egen doktoravhandling
Приклад
- disputere for doktorgraden;
- disputerte for graden dr.polit.