Bokmålsordboka
kjekle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kjekle | kjekler | kjekla | har kjekla | kjekl!kjekle! |
| kjeklet | har kjeklet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kjekla + іменник | kjekla + іменник | den/det kjekla + іменник | kjekla + іменник | kjeklende |
| kjeklet + іменник | kjeklet + іменник | den/det kjeklede + іменник | kjeklede + іменник | |
| den/det kjeklete + іменник | kjeklete + іменник | |||
Походження
av lavtysk kekelen, av ‘kjake’Значення та вживання
Приклад
- kjekle om noe