Nynorskordboka
verve
verva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vervaå verve | vervar | verva | har verva | verv!verva!verve! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| verva + іменник | verva + іменник | den/det verva + іменник | verva + іменник | vervande |
Походження
frå lågtysk, jamfør norrønt hverfa ‘vende’Значення та вживання
- knyte til seg (som medlem, tilhengjar, abonnent eller liknande)
Приклад
- partiet har lukkast i å verve mange nye medlemer
- rekruttere ein person til å bli profesjonell soldat
Фіксовані вирази
- verve segmelde seg til militærteneste