Nynorskordboka
verve
verva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vervaå verve | vervar | verva | har verva | verv!verva!verve! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| verva + іменник | verva + іменник | den/det verva + іменник | verva + іменник | vervande |
Походження
norrønt hverfa ‘vende’ med; innverknad frå lågtysk wervenЗначення та вживання
- vinne, knyte til seg
Приклад
- verve medlemer, tilhengjarar
- om militærstell: rekruttere person til å bli profesjonell soldat
Фіксовані вирази
- verve seggå i teneste som yrkessoldat