Nynorskordboka
braute
brauta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å brautaå braute | brautar | brauta | har brauta | braut!brauta!braute! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brauta + іменник | brauta + іменник | den/det brauta + іменник | brauta + іменник | brautande |
Значення та вживання
vere sjølvgod og bråkande;
Приклад
- ein roleg kar som ikkje brautar på nokon måte
- brukt som adjektiv:
- ein brautande og omsynslaus mann;
- brautande og nedlatande framferd