Nynorskordboka
tinge
tinga
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tingaå tinge | tingar | tinga | har tinga | ting!tinga!tinge! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tinga + іменник | tinga + іменник | den/det tinga + іменник | tinga + іменник | tingande |
Походження
norrønt þinga ‘halde ting, forhandle’; av ting (2Значення та вживання
Фіксовані вирази
- tinge påprøve å sikre seg med førebels avtale; prøve å sikre seg lov til