Nynorskordboka
sture
stura
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sturaå sture | sturarsturer | sturte | har sturt | stur! |
| sturar | stura | har stura | stur!stura!sture! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sturt + іменник | sturt + іменник | den/det sturte + іменник | sturte + іменник | sturande |
| stura + іменник | stura + іменник | den/det stura + іменник | stura + іменник | |
Походження
norrønt stúra; samanheng med staurЗначення та вживання
- vere sorgsam eller motlaus;sørgje over;vere still, tankefull
Приклад
- gå og sture for seg sjølv
- stogge i voksteren, vantrivast
Приклад
- blomstrane sturer i det kalde vêret