Nynorskordboka
smitte 3
smitta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smittaå smitte | smittar | smitta | har smitta | smitt!smitta!smitte! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smitta + іменник | smitta + іменник | den/det smitta + іменник | smitta + іменник | smittande |
Походження
frå lågtysk ‘skitne til’; samanheng med smite (1Значення та вживання
- gjere sjuk på grunn av smitte (2, 2);føre smitte (2, 2) på
Приклад
- han smitta heile familien med hosten sin;
- bli smitta av tuberkulose
- farge av, setje flekker
Приклад
- målinga smittar av