Nynorskordboka
smeikje, smeike
smeikja, smeika
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smeikaå smeike | smeiker | smeikte | har smeikt | smeik! |
| å smeikjaå smeikje | smeikjer |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smeikt + іменник | smeikt + іменник | den/det smeikte + іменник | smeikte + іменник | smeikande |
| smeikjande | ||||
Походження
kanskje lågtysk smeken, eigenleg ‘stryke’Значення та вживання
- kjæle med, klappe, stryke;
- gje altfor stor eller ufortent ros enda ein veit betre;gjere seg gild og tillokkande for å tekkjast einkvan
Приклад
- smeike og sleikje