Nynorskordboka
påleggje, pålegge
påleggja, pålegga
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påleggaå pålegge | pålegg | påla | har pålagt | pålegg! |
| å påleggjaå påleggje |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| pålagd + іменник | pålagt + іменник | den/det pålagde + іменник | pålagde + іменник | påleggande |
| påleggjande | ||||
Значення та вживання
- døme til
Приклад
- påleggje straff
- gje påbod om
Приклад
- påleggje ekstraskatt
- brukt som adjektiv:
- ha for lite pengar til å løyse pålagde oppgåver