Nynorskordboka
mumle
mumla
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mumlaå mumle | mumlar | mumla | har mumla | muml!mumla!mumle! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mumla + іменник | mumla + іменник | den/det mumla + іменник | mumla + іменник | mumlande |
Походження
frå lågtysk; jamfør mule (1Значення та вживання
snakke lågt og utydeleg;
mulle
Приклад
- stå og mumle for seg sjølv;
- resten av svaret mumla han berre;
- mumle i skjegget