Nynorskordboka
befrukte
befrukta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å befruktaå befrukte | befruktar | befrukta | har befrukta | befrukt!befrukta!befrukte! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| befrukta + іменник | befrukta + іменник | den/det befrukta + іменник | befrukta + іменник | befruktande |
Вимова
befrukˊteПоходження
frå tysk; opphavleg av latin fructus ‘frukt, grøde’Значення та вживання
føre hannleg kjønnscelle saman med hunnleg kjønnscelle (hos menneske, dyr eller plante) slik at det veks fram eit nytt individ;
Приклад
- sædcella befruktar eggcella;
- biene befruktar blomstrane
- brukt som adjektiv
- forske på befrukta egg