Nynorskordboka
minne 2
minna
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å minnaå minne | minner | minte | har mint | minn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mint + іменник | mint + іменник | den/det minte + іменник | minte + іменник | minnande |
Походження
norrønt minna; av minne (1Значення та вживання
få ein til å hugse eller tenkje på;
vekkje minnet om
Приклад
- minn meg på at eg skal betale rekninga;
- den fargen minner meg om haust
Фіксовані вирази
- minne segdukke fram;
melde seg att- sjukdomen minte seg seinare