Nynorskordboka
meinke
meinka
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å meinkaå meinke | meinkar | meinka | har meinka | meink!meinka!meinke! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| meinka + іменник | meinka + іменник | den/det meinka + іменник | meinka + іменник | meinkande |
Походження
samanheng med mein (1Значення та вживання
- hindre, forhindre;nekte
Приклад
- meinke nokon noko;
- vi kan ikkje meinke han i det;
- dei meinka meg å gå
- vere til bry;skiple
Приклад
- det meinka henne ikkje at ho slo foten