Nynorskordboka
instruere
instruera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å instrueraå instruere | instruerer | instruerte | har instruert | instruer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| instruert + іменник | instruert + іменник | den/det instruerte + іменник | instruerte + іменник | instruerande |
Походження
frå latin ‘byggje, ordne, skipe, undervise’Значення та вживання
Приклад
- ho instruerte meg i korleis eg skulle bruke maskinen;
- instruere hopparane i rett utgangsstilling;
- instruere skodespelarar
- gje pålegg om
Приклад
- han var instruert om ikkje å seie noko