Nynorskordboka
impulsiv
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| impulsiv | impulsivt | impulsive | impulsive |
Значення та вживання
- brå og lite gjennomtenkt
Приклад
- ei impulsiv handling
- som handlar etter bråe innfall;som reagerer brått og spontant på noko
Приклад
- ein impulsiv natur;
- ho er så impulsiv