Nynorskordboka
gruble
grubla
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å grublaå gruble | grublar | grubla | har grubla | grubl!grubla!gruble! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| grubla + іменник | grubla + іменник | den/det grubla + іменник | grubla + іменник | grublande |
Походження
av lågtysk grubeln, opphavleg ‘grave’Значення та вживання
Приклад
- eg grubla lenge over det som hadde skjedd;
- gå og gruble på vanskelege spørsmål
- brukt som adjektiv
- ein grublande romantikar