Nynorskordboka
fortvile
fortvila
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fortvilaå fortvile | fortvilarfortviler | fortvilte | har fortvilt | fortvil! |
| fortvilar | fortvila | har fortvila | fortvil!fortvila!fortvile! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fortvilt + іменник | fortvilt + іменник | den/det fortvilte + іменник | fortvilte + іменник | fortvilande |
| fortvila + іменник | fortvila + іменник | den/det fortvila + іменник | fortvila + іменник | |
Походження
frå lågtysk; av for- (2 og tvileЗначення та вживання
gje opp vona;
bli eller vere fortvila (1)
Приклад
- ikkje fortvil!
- han fortvilte over situasjonen