Nynorskordboka
forlove 1
forlova
дієслово
розділений інфінітив: -a
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forlovaå forlove | forlovar | forlova | har forlova | forlov!forlova!forlove! |
| forlover | forlovde | har forlovd | forlov! | |
| har forlovt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forlova + іменник | forlova + іменник | den/det forlova + іменник | forlova + іменник | forlovande |
| forlovd + іменник | forlovd + іменник | den/det forlovde + іменник | forlovde + іменник | |
| forlovt + іменник | ||||
Походження
frå lågtysk ‘love høgtidleg’; av for- (2Фіксовані вирази
- forlove seg
- avtale ekteskap;
trulove seg (1)- dei forlova seg førre veke;
- det gjekk rykte om at han hadde forlova seg
- love meir enn ein kan halde