Nynorskordboka
fordrive
fordriva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fordrivaå fordrive | fordriv | fordreiv | har fordrive | fordriv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fordriven + іменник | fordrive + іменник | den/det fordrivne + іменник | fordrivne + іменник | fordrivande |
Походження
frå lågtysk, jamfør norrønt fordrífa ‘tyne’; av for- (2Значення та вживання
drive bort, jage (ut)
Приклад
- fordrive sjukdom;
- vondt skal vondt fordrive;
- fordrive folk frå heimlandet
Фіксовані вирази
- fordrive tidafå tida til å gå
- fordrive tida med lesing;
- fordriva tida så godt ein kan