Nynorskordboka
erklære
erklæra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erklæraå erklære | erklærer | erklærte | har erklært | erklær! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erklært + іменник | erklært + іменник | den/det erklærte + іменник | erklærte + іменник | erklærande |
Походження
frå tysk ‘gjere klar’Значення та вживання
Приклад
- erklære at ein er kandidat til vervet;
- erklære området som smittefarleg;
- erklære krig