Nynorskordboka
deklinere
deklinera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å deklineraå deklinere | deklinerer | deklinerte | har deklinert | dekliner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| deklinert + іменник | deklinert + іменник | den/det deklinerte + іменник | deklinerte + іменник | deklinerande |
Вимова
deklineˊreПоходження
av latin de- og clinare ‘halle, bøye’; jamfør de-Значення та вживання
bøye substantiv, adjektiv, determinativ og pronomen i kjønn, tal, kasus og bunden eller ubunden form