Bokmålsordboka
desertere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å desertere | deserterer | deserterte | har desertert | deserter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| desertert + іменник | desertert + іменник | den/det deserterte + іменник | deserterte + іменник | deserterende |
Вимова
deserteˊreПоходження
gjennom fransk ‘gjøre øde’; fra latin deserere ‘dra fra, gi opp’Значення та вживання
rømme fra militærtjeneste, særlig i krig