Bokmålsordboka
denge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å denge | denger | dengte | har dengt | deng! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dengt + іменник | dengt + іменник | den/det dengte + іменник | dengte + іменник | dengende |
Походження
norrønt dengjaЗначення та вживання
- gi juling eller bank (3, 2);slå
Приклад
- denge motstanderen;
- de denger hverandre gule og blå
- bearbeide ved slag
Приклад
- denge leire;
- de dengte de våte klesplaggene mot steinen for å rense dem
Фіксовані вирази
- denge løs påslå hardt til
- de begynte å denge løs på ham