Bokmålsordboka
demobilisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å demobilisere | demobiliserer | demobiliserte | har demobilisert | demobiliser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| demobilisert + іменник | demobilisert + іменник | den/det demobiliserte + іменник | demobiliserte + іменник | demobiliserende |
Вимова
demobiliseˊreПоходження
av fransk démobiliser; se de- og mobilisereЗначення та вживання
Приклад
- demobilisere soldater;
- etter fredsslutningen ble hæren demobilisert