Bokmålsordboka
deklamere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å deklamere | deklamerer | deklamerte | har deklamert | deklamer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| deklamert + іменник | deklamert + іменник | den/det deklamerte + іменник | deklamerte + іменник | deklamerende |
Вимова
deklameˊreПоходження
gjennom fransk, fra latin de- og clamare ‘rope’; jamfør de-Значення та вживання
- si fram dikt eller lignende på en kunstnerisk måte
Приклад
- deklamere et dikt
- snakke svulstig eller oppstyltet
Приклад
- deklamere noe høyt og tydelig;
- deklamere sine meninger