Bokmålsordboka
coitus, koitus
іменник чоловічий
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| en coitus | coitusen | coituser | coitusene |
| en koitus | koitusen | koituser | koitusene |
Вимова
koˊitusПоходження
fra latin , av coire ‘gå sammen’Значення та вживання
Фіксовані вирази
- coitus interruptus