Bokmålsordboka
alliere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å alliere | allierer | allierte | har alliert | allier! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| alliert + іменник | alliert + іменник | den/det allierte + іменник | allierte + іменник | allierende |
Походження
gjennom fransk; fra latin av ad ‘til’ og ligare ‘forene’Значення та вживання
- forene, slutte forbund
Приклад
- gjennom Nato er Norge alliert med en rekke land
Фіксовані вирази
- alliere seg medrefleksivtavtale samarbeid med;
skaffe seg hjelp fra noen- alliere seg med andre firma;
- alliere seg med en kjentmann