Bokmålsordboka
buse 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å buse | buser | busa | har busa | bus! |
| buset | har buset | |||
| buste | har bust |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| busa + іменник | busa + іменник | den/det busa + іменник | busa + іменник | busende |
| buset + іменник | buset + іменник | den/det busede + іменник | busede + іменник | |
| den/det busete + іменник | busete + іменник | |||
| bust + іменник | bust + іменник | den/det buste + іменник | buste + іменник | |
Походження
av lavtysk busen ‘svire’; beslektet med bus (3Значення та вживання
- storme, ruse fram (uten å tenke seg om)
Приклад
- buse fram i trafikken;
- hun bare buser på
Фіксовані вирази
- buse utsi noe brått og ubetenksomt
- buse ut med egne meninger