Bokmålsordboka
braute
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å braute | brauter | brauta | har brauta | braut! |
| brautet | har brautet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brauta + іменник | brauta + іменник | den/det brauta + іменник | brauta + іменник | brautende |
| brautet + іменник | brautet + іменник | den/det brautede + іменник | brautede + іменник | |
| den/det brautete + іменник | brautete + іменник | |||
Значення та вживання
opptre skrytende;
være selvgod;
skryte
Приклад
- en beskjeden mann som ikke brauter med erfaringen sin
- brukt som adjektiv:
- ha et brautende vesen