Bokmålsordboka
verve
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å verve | verver | verva | har verva | verv! |
| vervet | har vervet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| verva + іменник | verva + іменник | den/det verva + іменник | verva + іменник | vervende |
| vervet + іменник | vervet + іменник | den/det vervede + іменник | vervede + іменник | |
| den/det vervete + іменник | vervete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk, jamfør norrønt hverfa ‘vende’Значення та вживання
- knytte til seg (som medlem, tilhenger, abonnent eller lignende)
Приклад
- bli vervet som agent for en fremmed makt
- rekruttere en person til å bli profesjonell soldat
Фіксовані вирази
- verve segmelde seg til militærtjeneste