Bokmålsordboka
vegetere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vegetere | vegeterer | vegeterte | har vegetert | vegeter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vegetert + іменник | vegetert + іменник | den/det vegeterte + іменник | vegeterte + іменник | vegeterende |
Походження
latin vegetare ‘vekke til liv, gro’Значення та вживання
leve som en plante, uten åndelig aktivitet;
leve i åndelig uvirksomhet