Bokmålsordboka
vedkomme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vedkomme | vedkommer | vedkom | har vedkommet | vedkom! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vedkommen + іменникvedkommet + іменник | vedkommet + іменник | den/det vedkomne + іменник | vedkomne + іменник | vedkommende |
Значення та вживання
Приклад
- en sak som vedkommer alle;
- det vedkommer ikke deg;
- hva vedkom det meg?