Bokmålsordboka
utveksle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utveksle | utveksler | utveksla | har utveksla | utveksl!utveksle! |
| utvekslet | har utvekslet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utveksla + іменник | utveksla + іменник | den/det utveksla + іменник | utveksla + іменник | utvekslende |
| utvekslet + іменник | utvekslet + іменник | den/det utvekslede + іменник | utvekslede + іменник | |
| den/det utvekslete + іменник | utvekslete + іменник | |||
Значення та вживання
gi hverandre, bytte
Приклад
- de to landene utveksler studenter;
- utveksle tanker og synspunkter