Bokmålsordboka
utstå
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utstå | utstår | utstoutstod | har utstått | utstå! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utstått + іменник | utstått + іменник | den/det utståtte + іменник | utståtte + іменник | utstående |
Значення та вживання
- holde ut;lide
Приклад
- hun måtte utstå forferdelige smerter
- tåle, fordra
Приклад
- de kan ikke utstå hverandre
- brukt som adjektiv: som er gjennomført
Приклад
- etter utstått prøvetid
- bli utsatt;vente
Приклад
- saksbehandlingen måtte utstå til neste dag