Bokmålsordboka
utrette
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utrette | utretter | utretta | har utretta | utrett! |
| utrettet | har utrettet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utretta + іменник | utretta + іменник | den/det utretta + іменник | utretta + іменник | utrettende |
| utrettet + іменник | utrettet + іменник | den/det utrettede + іменник | utrettede + іменник | |
| den/det utrettete + іменник | utrettete + іменник | |||
Походження
av lavtysk utrichtenЗначення та вживання
gjøre, klare, makte
Приклад
- ikke kunne utrette stort;
- få utrettet mye