Bokmålsordboka
uniformere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å uniformere | uniformerer | uniformerte | har uniformert | uniformer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| uniformert + іменник | uniformert + іменник | den/det uniformerte + іменник | uniformerte + іменник | uniformerende |
Значення та вживання
- presse inn i samme mønster;ensrette
Приклад
- skolen bør ikke uniformere elevenes livssyn
- brukt som adjektiv:
- uniformerte oppfatninger