Bokmålsordboka
blinke 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å blinke | blinker | blinka | har blinka | blink! |
| blinket | har blinket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| blinka + іменник | blinka + іменник | den/det blinka + іменник | blinka + іменник | blinkende |
| blinket + іменник | blinket + іменник | den/det blinkede + іменник | blinkede + іменник | |
| den/det blinkete + іменник | blinkete + іменник | |||
Походження
av blink (1; beslektet med blankЗначення та вживання
sette merke på tre som skal hogges
Приклад
- være i skogen og blinke
Фіксовані вирази
- blinke ut
- velge ut og sette merke på tre som skal hogges
- i overført betydning: peke ut til en bestemt oppgave
- blinke ut kandidater;
- han var blinket ut som ny leder