Bokmålsordboka
umyndiggjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å umyndiggjøre | umyndiggjør | umyndiggjorde | har umyndiggjort | umyndiggjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| umyndiggjort + іменник | umyndiggjort + іменник | den/det umyndiggjorte + іменник | umyndiggjorte + іменник | umyndiggjørende |
Значення та вживання
- bli erklært umyndig (2)
Приклад
- bli umyndiggjort som følge av demens
- gjøre avmektig eller umyndig (3)
Приклад
- for mange lovbestemmelser kan umyndiggjøre folk