Bokmålsordboka
ulme
дієслово
інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
---|---|---|---|---|
å ulme | ulmer | ulma | har ulma | ulm! |
ulmet | har ulmet | |||
дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
---|---|---|---|---|
чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
ulma + іменник | ulma + іменник | den/det ulma + іменник | ulma + іменник | ulmende |
ulmet + іменник | ulmet + іменник | den/det ulmede + іменник | ulmede + іменник | |
den/det ulmete + іменник | ulmete + іменник |
Походження
og norrønt ylr ‘varmedis’; beslektet med olmЗначення та вживання
- brenne svakt, gløde
Приклад
- det ulmer i glørne
- i overført betydning:
Приклад
- misnøyen hadde lenge ligget og ulmet
- som adjektiv i presens partisipp:
Приклад
- føle en ulmende uro – nagende, gjærende