Bokmålsordboka
tilhøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilhøre | tilhører | tilhørte | har tilhørt | tilhør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilhørt + іменник | tilhørt + іменник | den/det tilhørte + іменник | tilhørte + іменник | tilhørende |
Значення та вживання
- være eid av, høre til, sogne til
Приклад
- tomta tilhører selskapet;
- tilhøre den radikale fløyen i partiet
- om følelsesmessige forhold:
Приклад
- hun tilhører en annen