Bokmålsordboka
svimle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å svimle | svimler | svimla | har svimla | sviml!svimle! |
| svimlet | har svimlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| svimla + іменник | svimla + іменник | den/det svimla + іменник | svimla + іменник | svimlende |
| svimlet + іменник | svimlet + іменник | den/det svimlede + іменник | svimlede + іменник | |
| den/det svimlete + іменник | svimlete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med svime (2Значення та вживання
- være eller bli svimmel;jamfør svimlende (1)
Приклад
- han svimlet ved kanten av stupet
- gå rundt
Приклад
- det svimler for meg