Bokmålsordboka
stusse 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stusse | stusser | stussa | har stussa | stuss! |
| stusset | har stusset | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stussa + іменник | stussa + іменник | den/det stussa + іменник | stussa + іменник | stussende |
| stusset + іменник | stusset + іменник | den/det stussede + іменник | stussede + іменник | |
| den/det stussete + іменник | stussete + іменник | |||
Походження
fra tysk egentlig ‘(få til å) støte mot’Значення та вживання
- bli forundret, stanse opp og tenke seg om
Приклад
- jeg stusset da jeg hørte det;
- stusse over noe