Bokmålsordboka
steinkull, steinkøl
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et steinkøl | steinkølet | steinkøl | steinkølasteinkølene |
| et steinkull | steinkullet | steinkull | steinkullasteinkullene |
Значення та вживання
kull (2, 1) som fins i harde, sammenhengende lag under jorda