Bokmålsordboka
steindød, steindaud
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| steindaud | steindaudt | steindaude | steindaude |
| steindød | steindødt | steindøde | steindøde |
Значення та вживання
helt død;
jamfør stein (4, 2)
Приклад
- industriområder med steindød skog
- brukt som adverb:
- forslaget falt steindødt til bakken