Bokmålsordboka
steil
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| steil | steilt | steile | steile |
| ступені порівняння | ||
|---|---|---|
| вищий | найвищий неозначена форма | найвищий означена форма |
| steilere | steilest | steileste |
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
- som holder urokkelig fast på sin egen mening eller handlemåte;
Приклад
- innta en steil holdning
- brukt som adverb:
- stå steilt på sitt