Bokmålsordboka
stagge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stagge | stagger | stagga | har stagga | stagg! |
| stagget | har stagget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stagga + іменник | stagga + іменник | den/det stagga + іменник | stagga + іменник | staggende |
| stagget + іменник | stagget + іменник | den/det staggede + іменник | staggede + іменник | |
| den/det staggete + іменник | staggete + іменник | |||