Bokmålsordboka
spontan
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| spontan | spontant | spontane | spontane |
Походження
fra latin, av sponte ‘frivillig’Значення та вживання
- som ikke er planlagt;plutselig, brå
Приклад
- spontane reaksjoner;
- vekke spontan latter;
- få spontan applaus
- om person: impulsiv (2)
Приклад
- spontane mennesker
- som skjer av seg selv
Приклад
- en spontan abort