Bokmålsordboka
spinke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å spinke | spinker | spinka | har spinka | spink! |
| spinket | har spinket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spinka + іменник | spinka + іменник | den/det spinka + іменник | spinka + іменник | spinkende |
| spinket + іменник | spinket + іменник | den/det spinkede + іменник | spinkede + іменник | |
| den/det spinkete + іменник | spinkete + іменник | |||
Походження
av spik egentlig ‘skjære i småbiter’; av spinkЗначення та вживання
Приклад
- spinke og spare